елітаризм
ЕЛІТАРИ́ЗМ, у, ч., філос.
Система поглядів на суспільство, в якому є вибрана меншість, покликана панувати, і більшість, що беззаперечно їй підкоряється; протилежне егалітаризм.
В авангардизмі XX ст. багато дослідників виділяють такі спільні й істотні риси: безкомпромісність, елітаризм, поліцентризм, утопізм (з наук. літ.);
До Другої світової війни центр пропаганди елітаризму був у Європі (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- елітаризм — елітари́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- елітаризм — Підхід до розуміння політики та історії, згідно з найяскравішими положеннями якого вважають, що в суспільстві завжди домінує меншість (еліта), яка приймає основоположні рішення в рамках суспільства і зосереджує владу в своїх руках. Енциклопедія політичної думки
- елітаризм — -у, ч. Теорії, які визнають елітарність будь-якого суспільства, його розподіл на привілейовану меншість та пасивну нетворчу більшість. Великий тлумачний словник сучасної мови