емотивний

ЕМОТИ́ВНИЙ, а, е.

1. філос. Якому власт. емотивізм.

Людині властиво мати ілюзії, створювати міфи, видавати їх за дійсність без розрізнення об'єктивного й суб'єктивного. Особливо це характерно для ідеологічно забарвлених теорій, емотивних і вузькоорієнтованих (з наук. літ.);

Емотивний бiк свiдомостi, де здiйснюється цiннiсне пiзнання, – це, можна сказати, сучасний замiнник поняття “серце”, як воно виступає в багатьох українських мислителiв-кордоцентристiв (з наук. літ.).

2. лінгв. Те саме, що емоці́йний 1.

Безпосередня пов'язаність розмовного стилю з емотивним складником комунікативного процесу зумовлює більший діапазон нормативної варіативності мовних фактів у ньому, ніж у традиційно кодифікованій, зокрема писемній, сфері мовлення (з наук. літ.);

Звертання-ампліфікації у поєднанні з ампліфікованими дієслівними наказовими формами є важливим емотивним елементом поетичного тексту, сповненого високої риторики (з наук. літ.).