енурез
ЕНУРЕ́З, у, ч., мед.
Нетримання сечі при вроджених аномаліях сечової системи, хворобах і ушкодженнях нервової системи (перев. спинного мозку).
Енурез, ця дитяча вада, досить поширена серед вихованців спецшколи, є вона, мабуть, наслідком усіх тих переживань, нервових струсів, що їх аж надто діставалось багатьом із цих дітей (О. Гончар);
На думку розробників, сенсори такого типу можуть допомогти пацієнтам з аневризмою та енурезом (із журн.);
Нічний енурез.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me