1. Словник української мови у 20 томах

епендима

ЕПЕНДИ́МА, и, ж., біол.

Тонка оболонка, що вистилає шлуночки головного мозку і центральний канал спинного мозку.

Морфологічні зміни у разі токсоплазмозу характеризуються наявністю дрібних порожнин, блакитних клітин, клітин-тіней у кортикомедулярних зонах мозку, гумової щільності мозкової тканини та епендими бокових шлуночків (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епендима — епенди́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. епендима — -и, ж. Тонка оболонка, що вистилає мозкові шлуночки й центральний канал спинного мозку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. епендима — (анатом.) мозкооболонка Словник чужослів Павло Штепа
  4. епендима — епе́ндима (від грец. έπένδυμα – верхній одяг) тонка оболонка, що вистилає мозкові шлуночки й центральний канал спинного мозку. Словник іншомовних слів Мельничука