епікантус
ЕПІКА́НТУС, а, ч., анат.
Особлива складка у внутрішньому куті ока людини, що утворюється шкірою верхньої повіки і прикриває слізний горбок.
Із віком у дітей епікантус меншає або зовсім зникає, коли спинка носа піднімається (з наук.-попул. літ.);
Епікантус також називають “монгольською складкою”, оскільки це одна з ознак, характерних для монголоїдної раси (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- епікантус — епіка́нтус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- епікантус — -а, ч. Особлива складка у внутрішнього кута ока людини, що утворена шкірою верхньої повіки і прикриває слізний горбок; монгольська складка. Характерний для монголоїдної та деяких груп негроїдних рас. Великий тлумачний словник сучасної мови
- епікантус — Шкірна складка біля внутрішнього куточка ока, утворена шкірою верхньої повіки; справляє враження косої щілини, зустрічається у представників монголоїдної раси. Універсальний словник-енциклопедія