епікантус
епіка́нтус
-а, ч.
Особлива складка у внутрішнього кута ока людини, що утворена шкірою верхньої повіки і прикриває слізний горбок; монгольська складка. Характерний для монголоїдної та деяких груп негроїдних рас.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- епікантус — епіка́нтус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- епікантус — ЕПІКА́НТУС, а, ч., анат. Особлива складка у внутрішньому куті ока людини, що утворюється шкірою верхньої повіки і прикриває слізний горбок. Із віком у дітей епікантус меншає або зовсім зникає, коли спинка носа піднімається (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- епікантус — Шкірна складка біля внутрішнього куточка ока, утворена шкірою верхньої повіки; справляє враження косої щілини, зустрічається у представників монголоїдної раси. Універсальний словник-енциклопедія