1. Словник української мови у 20 томах

епістаз

ЕПІСТА́З, у, ч.

У генетиці – взаємодія між алелями двох генів, при якій один ген (епістатичний) пригнічує дію іншого гена (гіпостатичного).

Селекціонер має можливість відстежувати зрушення генетико-статистичних параметрів популяції і за характером цих зрушень робити висновки про наявність епістазу (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епістаз — епіста́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. епістаз — -у, ч. Взаємодія двох генів, при якій один з них пригнічує дію іншого. Великий тлумачний словник сучасної мови