епістиль
ЕПІ́СТИЛЬ, я, ч., архт.
1. Те саме, що архітра́в.
На колони спиралася поздовжня балка, що творила архітрав, або епістиль, без усяких прикрас (з наук. літ.);
Ширина епістиля внизу, над самою капітеллю, повинна дорівнювати товщині верху колони під капітеллю; верх дорівнює товщині низу стовбура (з наук.-попул. літ.).
2. Ряд ікон, яким прикрашалася вівтарна перешкода (темплон) візантійського храму.
Прикрашена рельєфними зображеннями вівтарна перешкода у храмах Візантії спочатку була невисоким парапетом із центральним входом до вівтаря. Згодом її збагатив епістиль (з наук. літ.);
Епістиль бере початок у XI–XII ст. (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- епістиль — епі́стиль іменник чоловічого роду архітектурна деталь — архітрав Орфографічний словник української мови
- епістиль — -я, ч. Те саме, що архітрав. Великий тлумачний словник сучасної мови
- епістиль — епісти́ль (грец. έπιστΰλιον) те саме, що й архітрав. Словник іншомовних слів Мельничука
- епістиль — епістиль (епістеліон) (грец. — над чимось) 1. Те саме, що і архітрав. 2. Ряд ікон, яким прикрашалась вівтарна перешкода (темплон) візантійського храму. Бере початок в XI–XII ст. Архітектура і монументальне мистецтво