епістиль

ЕПІ́СТИЛЬ, я, ч., архт.

1. Те саме, що архітра́в.

На колони спиралася поздовжня балка, що творила архітрав, або епістиль, без усяких прикрас (з наук. літ.);

Ширина епістиля внизу, над самою капітеллю, повинна дорівнювати товщині верху колони під капітеллю; верх дорівнює товщині низу стовбура (з наук.-попул. літ.).

2. Ряд ікон, яким прикрашалася вівтарна перешкода (темплон) візантійського храму.

Прикрашена рельєфними зображеннями вівтарна перешкода у храмах Візантії спочатку була невисоким парапетом із центральним входом до вівтаря. Згодом її збагатив епістиль (з наук. літ.);

Епістиль бере початок у XI–XII ст. (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епістиль — епі́стиль іменник чоловічого роду архітектурна деталь — архітрав Орфографічний словник української мови
  2. епістиль — -я, ч. Те саме, що архітрав. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. епістиль — епісти́ль (грец. έπιστΰλιον) те саме, що й архітрав. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. епістиль — епістиль (епістеліон) (грец. — над чимось) 1. Те саме, що і архітрав. 2. Ряд ікон, яким прикрашалась вівтарна перешкода (темплон) візантійського храму. Бере початок в XI–XII ст. Архітектура і монументальне мистецтво