епістрофа
ЕПІ́СТРОФА́, епі́строфи́, ж., літ.
Риторична фігура, що полягає в повторенні того самого слова або звороту.
У риториці Діонісія ораторські прийоми поділялися на фігури мовлення (порівняння, метафори, аналогії) і структурні фігури (алітерація, епістрофа, риторичні питання, тріади, порівняльні пари, повтори, різна довжина речень) (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- епістрофа — епі́строфа́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- епістрофа — епістрофи, ж., літ. Риторична фігура, повторення того самого слова чи звороту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- епістрофа — • епістрофа (грец. 'επιστροφή — крутіння) - стилістична фігура, яка полягає в повторенні одного й того ж слова чи виразу у фразі або періоді. В поезії — це т. з. строфічне кільце: повтор у кінці строфи елементів її початку (звуків, слів, рядка). Роль... Українська літературна енциклопедія
- епістрофа — епістрофа́ (від грец. επιστροφή – поворот, повертання) риторична фігура, повторення того самого слова або звороту. Словник іншомовних слів Мельничука