епіфеномен

ЕПІФЕНО́МЕН, у, ч., псих., філос.

1. Побічне явище, що супроводжує інші явища, але не впливає на них.

Культурні артефакти є подвійними за своєю природою: з одного боку, це світ творчого самоствердження людини, а з другого – світ, що породжує низку епіфеноменів відчуження (з наук. літ.);

Аналітична психологія відводить свідомості роль якщо не епіфеномену, то явища, яке має дуже малий вплив на психічне життя людини (з наук. літ.).

2. В ідеалістичній філософії – свідомість як супровідний наслідок діяльності вищої нервової системи, як результат пасивного відображення дійсності.

Якщо для попередніх епох духовні образи виступали у своїй буквальній якості, то з появою нових установок їх починають розглядати як епіфеномени людської діяльності (з наук. літ.).