еректор
ЕРЕ́КТОР, а, ч.
1. анат. М'яз, який випрямляє яку-небудь частину тіла.
Еректори хребта, розташовані вздовж і між хребцями, утримують спину та верхній плечовий пояс (з навч. літ.).
2. Пристрій для лікування порушень ерекції (у 1 знач.).
Для лікування імпотенції лікарі рекомендують еректори (із журн.).
3. Пересувний пристрій для механізованого встановлення тюбінгів або блоків при спорудженні тунелів, шахт.
Еректор повинен притримуватися спеціальними захватами, відкинутими за ребра тюбінгів (з наук.-техн. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- еректор — ере́ктор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- еректор — -а, ч. 1》 мед. Спеціальний пристрій, що дозволяє ввести чоловічий статевий член у піхву за відсутності ерекції. 2》 біол. М'яз, що випрямляє яку-небудь частину тіла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- еректор — ере́ктор (англ. erector, від лат. erigo – ставлю прямо, підіймаю, напружую) пересувний пристрій для механізованого встановлення тюбінгів або блоків (I 5) при спорудженні тунелів, шахт. Словник іншомовних слів Мельничука