1. Словник української мови у 20 томах

жакувати

ЖАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що, заст.

Грабувати, нищити, плюндрувати.

Прийшли москалі Січ жакувати (Сл. Гр.);

Я сам почувався приниженим, бо так вже тут повелося, що люди убогії і ниці духом, неосвічені, майже дикі величалися перед нами, називали нас “хохлами” й “мазепинцями” і жакували, скільки могли (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жакувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка, діал. Грабувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. жакувати — Жакува́ти, -ку́ю, -єш гл. Грабить, расхищать. Зараз і почали вози своїх старшин жакувати. К. ЧР. 345. Прийшли москалі Січ жакувати. ЗОЮР. І. 141. Пожакували всі крамні коморі, як жакували з ним у бусурман. К. ПС. 102. Словник української мови Грінченка