живий-живісінький

ЖИВИ́Й-ЖИВІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.

Те саме, що живі́сінький.

– Недарма мені сон такий снився: пташка у вікно стукала – на звістку. І кіт умивався цілісінький день. Ну, думаю, гості будуть. Аж ось і гість, і звістка. Я ж казав, що живий-живісінький Андрій... (О. Донченко);

А найдужче дивувалися і раділи з того, що ось він тут, серед них, живий-живісінький, бо давно звиклися з думкою, що його вже й на світі немає, і поховали його в своїх серцях (В. Малик);

Земля жива-живісінька. На Княжу гору поглянь – яка думка висока стоїть, а Дніпро якою думкою стелиться, от би тобі ці думки в голову вкласти, щоб розумів землю, щоб шанував землю (Є. Гуцало).