живинка

ЖИВИ́НКА, и, ж., розм.

Своєрідна привабливість у кому-, чому-небудь, яка надає йому життєвості, жвавості, ніби оживляючи його.

Тільки сьогодні помітила [Марина], як м'якшає його живіт, як з'являється живинка на висохлому, ніби в мерця, обличчі (Микита Чернявський);

Він помер тому, що не було чим дихать, сміятись, говорити. Вся живинка згоріла в ньому до краплі (В. Близнець);

– Вас ми недарма й помітили, у ваших матеріалах є живинка, вміння бачити і помічати (О. Шугай).