жилаво

ЖИ́ЛАВО, розм.

1. Присл. до жи́лавий 3.

Павло Миколайович жилаво тиснув руку Іванові Палійчуку, батькові Раїси, Домні Василівні, матері (Микита Чернявський);

* Образно. Всотайся жилаво у ніч (із журн.).

2. Напружено, з натягнутими м'язами.

Змій під кінськими копитами звивався жилаво й опалював мене сірчаним вогнем (Р. Федорів).