житлобудівник

ЖИТЛОБУДІВНИ́К, а́, ч.

Той, хто будує житло.

На момент обвалу кредитування, коли житлобудівники зустрілися з реальними труднощами і необхідністю заморожування будівництва, уряду вдалося терміново віднайти кошти для завершення численних недобудов (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me