житлобудівник
ЖИТЛОБУДІВНИ́К, а́, ч.
Той, хто будує житло.
На момент обвалу кредитування, коли житлобудівники зустрілися з реальними труднощами і необхідністю заморожування будівництва, уряду вдалося терміново віднайти кошти для завершення численних недобудов (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me