1. Словник української мови у 20 томах

жупан

ЖУ́ПАН, а, ч.

1. іст. Правитель округу (жупи) в південних і західних слов'ян; людина знатного, іноді навіть князівського роду.

У ХІІ ст. серед обов'язків жупана чеського князівства були збір ополчення і командування ним, стягування податків, здійснення правосуддя (з наук. літ.);

За угорським адміністративно-територіальним устроєм, у ХІІІ ст. українські землі на Закарпатті було розподілено між сімома жупами, на чолі яких стояв жупан (з навч. літ.).

2. У сучасній Хорватії – посада губернатора; людина, яка обіймає таку посаду.

Вибори жупана впродовж останніх 30 років відбуваються за традицією, яка колись побутувала в усіх містах півострова Істрія (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жупан — жупа́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жупан — З.П. кунтуш, чемерка, чумарка, черкеска, каптан; жупанина, жупанок. Словник синонімів Караванського
  3. жупан — [жупан] -пана, м. (ў) -н'і, мн. -ни, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. жупан — -пана, ч. 1》 Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром і позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти. 2》 заст. Теплий верхній чоловічий суконний одяг. 3》 заст. Верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жупан — Укр. народний верхній чоловічий або жіночий одяг до п'ят. У XVII-XVIII ст. частина святкового костюма заможної козацької старшини, шляхти та міщан, пізніше набув поширення серед селян. Шили... Універсальний словник-енциклопедія
  6. жупан — полата́ти штани́ (жупа́н, капта́н і т. ін.) кому. 1. Сильно побити кого-небудь. — Чуєш, корчмарю, опришки чекають. Як маєш гроші, то давай сюди, бо відберуть та ще й кафтан тобі полатають (Казки Буковини..). 2. Покусати кого-небудь (про собак). Фразеологічний словник української мови
  7. жупан — ЖУПА́Н (старовинний верхній чоловічий сукняний одяг), КАПТА́Н, О́ХАБЕНЬ, ЖУПАНИ́НА розм., КАФТА́Н діал., КАФТАНИ́НА діал. Несміливо заглядав у двері високий бородатий рудий купець у довгому жупані (А. Словник синонімів української мови
  8. жупан — ЖУПА́Н, па́на́, ч. 1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти. Завзятий, у синій шапці, у жупані, В червоних, як калина, штанях, Навприсідки вліта козак (Шевч. Словник української мови в 11 томах