заарканення

ЗААРКА́НЕННЯ, я, с.

Дія за знач. заарка́нити.

У період бронзи у військовій підготовці чоловіків на перший план вийшла верхова їзда, мистецтво заарканення, стрільба з лука і полювання верхи на коні (з наук.-попул. літ.);

Правила заарканення чоловіків прості. Головне – наполегливість і рішучість у виконанні задуманого (із журн.).