забавлянка

ЗАБАВЛЯ́НКА, и, ж.

Один із жанрів дитячого фольклору – пестушка, пісенька, примовка, якими забавляють дитину.

Колискові пісні та забавлянки відомі усім народам. Ці перші поетичні твори, звернуті до дитини, розвинулися на основі її реальних життєвих потреб (з наук. літ.);

Найбільшу групу забавлянок становлять пестушки (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забавлянка — забавля́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. забавлянка — див. іграшка Словник синонімів Вусика