забагання
ЗАБАГА́ННЯ, я, с.
Те саме, що забага́нка.
Не вір сим пошептам! Зрадлива та богиня, Та Муза! Вабить, надить і манить, Щоб виссать я твоє, зробить з тебе начиння Своїх забагань, дух твій спорожнить (І. Франко);
– Ех, як же ти нічого не знаєш про се, що вони виробляють з непокірними невольницями, які не піддаються всім їх забаганням! (О. Назарук);
– Маєте якiсь там свої забагання, викрутаси, .. але єфрейтори з цим миряться (Р. Федорів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me