1. Словник української мови у 20 томах

забракувати

ЗАБРАКУВА́ТИ², у́є, безос., чого.

Док. до бракува́ти 1; забракнути.

Здавалося їй, що з усіх боків голками кололи її очі всіх присутніх. Тут у неї й забракувало сміливості (Д. Бузько);

Якось в останні дні перед Новим роком мені забракувало листівок для новорічних привітань (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забракувати — забракува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забракувати — див. забраковувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забракувати — Забракува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. забракувати — ЗАБРАКУВА́ТИ див. забрако́вувати. Словник української мови в 11 томах