завбачальник
ЗАВБАЧА́ЛЬНИК, а, ч., рідко.
Те саме, що завба́чник.
Коли кіт Рудь, пухнастий завбачальник, уві сні прикриває лапкою вуха, знаю – бути дощеві (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завбачальник — завбача́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови