завбачальник

завбача́льник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завбачальник — ЗАВБАЧА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що завба́чник. Коли кіт Рудь, пухнастий завбачальник, уві сні прикриває лапкою вуха, знаю – бути дощеві (із журн.). Словник української мови у 20 томах