завіщання

ЗАВІЩА́ННЯ, я, с., заст.

Заповіт (у 1, 2 знач.).

– Я чув, як панове перед хвилею величали того пана оборонцем віри... – Бо він на це заслуговує, – каже Чарнецький. – .. Не сказали би так і ті сироти Вишневецькі, котрим той оборонець віри на сфальшованім завіщанні майно заграбив (А. Чайковський);

– Вже мені полегшало .. А то перед годиною здавалося, що вмру .. Я вже й завіщання зробив. Усе моє добро Борисові переказав.., застерігаючи собі одно, а саме, щоб найстаршого сина моїм іменем охрестив, а молодших мав не менше одинадцяти (Б. Лепкий);

* У порівн. – Але мати моя? – спитав я нараз і схилився до молодої дівчини, що прислухувалася посліднім словам моїм з поширеними очима, мов завіщанню якому. – Оповідайте мені про мою матір (О. Кобилянська).