завіщати

ЗАВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що, заст.

Заповідати (у 1, 2 знач.).

Чарований той ключ коханцю завіщала Химерна та чудна бабуся-сповитуха, Вона мені його в колисці приховала, Щоб мав я забавку, достойну зросту духа (П. Куліш);

[Пасічний:] Все йде, все минає у зміні часу. Та є щось у житті таке, що хочеться назвати вічним і завіщати майбутньому, як нетлінний знак доблесті, як дар свій народам (О. Довженко).