загублення

ЗАГУ́БЛЕННЯ, я, с.

Дія за знач. загуби́ти і загуби́тися.

Назар не хоче сидіти у гуртожитку, він прагне руху, незадоволений Остап кепкує, передбачаючи загублення єдинокровного на вулицях (С. Процюк);

Дівча хапалось за свої соціальні ласощі й ні за що не хотіло випустити їх. І, очевидно, буде захищати їх до цілковитого загублення чуття правди й логіки (В. Винниченко);

У мене й зараз тремтять руки, коли описую цю пригоду. Бо безневинно й невільно став я винуватцем загублення живої душі (Валерій Шевчук).