задирання

ЗАДИРА́ННЯ¹, я, с.

Дія за знач. задира́ти 1.

Завалюються [пінгвіни], втративши рівновагу від, скажімо, необачного задирання голови вслід за літаком (І. Карпа).

ЗАДИРА́ННЯ², я, с., розм.

Дія за знач. задира́ти³ і задира́тися³.

Вона була веселим, щирим товаришем і доволі сміливим – на жарти, задирання одповідала тим же (Олена Пчілка);

Коли ж приходив Никодим, Стьопка або Тепа, він зараз же хапливо одягався й мовчки виходив, не відповідаючи ні на несмілі питання матері, ні на глузливий сміх Никодима або задирання Стьопки (В. Винниченко).