заколювати
ЗАКО́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ЗАКОЛО́ТИ, олю́, о́леш, док.
1. кого. Убивати, встромивши в тіло вістря холодної зброї.
Сюжет [малюнка] простий: Лукреція, дочка сенатора, зґвалтована вельможним царським сином, заколює себе ножем (Валерій Шевчук);
[Андромаха (вбігає):] Чи ви те чули, сестри? Мій Гектор, кажуть, заколов Патрокла (Леся Українка);
// Забивати колієм (у 2 знач.), ножем (перев. свиню).
Чіпка на поминки [Явдохи] заколов свиню, зарізав три овечки, убив великого бузівка (Панас Мирний);
Колись не вважалося за честь заколоти свиню на весілля. Тому найпоширенішими були борщі з птицею, а також садовина та мед (з наук.-попул. літ.).
2. тільки док., перев. безос. Почати колоти (про відчуття болю, кольки).
Злякався, аж у п'яти закололо! (прислів'я);
В серці їй щось закололо, мов дрібненькими голочками (Леся Українка);
У Марії тьохнуло серце, аж закололо в грудях (П. Панч).
◇ (1) У ніс заколо́ти – стати не до вподоби, не до смаку; не сподобатися.
– Як їла хліб з остюками, то й усе добре було, а як перейшла на буханці, то й у ніс закололи (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- заколювати — зако́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заколювати — див. колоти Словник синонімів Вусика
- заколювати — -юю, -юєш, недок., заколоти, -олю, -олеш, док., перех. Пришпилювати чим-небудь одяг, волосся і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заколювати — ЗАКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАКОЛО́ТИ олю́, о́леш, док., перех. Пришпилювати чим-небудь одяг, волосся і т. ін. Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними головками (Коцюб., І, 1955, 87). Словник української мови в 11 томах