залицяннячко

ЗАЛИЦЯ́ННЯЧКО, а, с., розм.

Пестл. або ірон. до залиця́ння.

– А нас з моєю пан оженив... Покликали мого старого до управителя – і все тобі коханнячко та залицяннячко... (Василь Шевчук);

Сердита на кого? На мене? За що? .. Не встигла зорієнтуватися? Помилилась у виборі? Чи тут щось куди серйозніше, ніж банальне залицяннячко?.. (О. Шугай).