занизько

ЗАНИ́ЗЬКО, присл.

Присл. до занизьки́й.

– Я дворянин. І я вам не збрехав. Проте, моя кохана, хоч занизько Себе я цінував, але і тут Я був хвальком негідним, бо сказав: “Не маю я нічого”, але мусив Додати вам, що вартий я ще менше, Ніж те ніщо! (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра);

// у знач. пред.

Володимир уздрів .. зірочку, яка то зникала, то знову спалахувала в суцільній чорноті. – Для зірки наче б занизько... – сказав Доброчин (І. Білик);

Пани .. кинулися насипати гору .. І що тільки насиплять кілька метрів, зараз котрийсь вибереться нагору і дивиться в далекогляд, чи не видно Відня. Та ба – занизько (Ю. Винничук).