заплечник

ЗАПЛЕ́ЧНИК, а, ч.

1. розм., рідко. Удар, стусан по спині, за плечі.

Після кожного заплечника відскакував [Дем'ян] убік і показував зачорниленого язика (М. Стельмах).

2. Те саме, що заплі́чник.

Вона намацала щось на сподi свого вельветового заплечника.., витягнула упаковку нових батарейок (Г. Вдовиченко);

З лісу вийшов високий чоловік у плащ-накидці захисного кольору, на одну ногу кульгав, на лівому плечі кулемет, а в правій руці пістолет, на спині мішок-заплечник (із журн.).