застайка
ЗА́СТАЙКА, и, ж., діал.
Житло гуцульського пастуха на полонинах.
Десь в загородах диха худібка, збились вовною вівці, слабо блищать біля застайок ватри (М. Коцюбинський);
Ось і застайка. У Лукєна зроблено по-господарському (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- застайка — Застайка, -ки ж. Жилище пастуха гуцула въ полонинах. см. стайка. Шух. І. 215. Словник української мови Грінченка