засікати

ЗАСІКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док.

1. кого, чим і без дод. Бити кого-небудь до смерті, до непритомності різкою, батогом і т. ін.

У Стародавньому Римі спокусника весталки засікали до смерті (з навч. літ.);

– Бачиш.., – сказав він, – який я до тебе приязний: замість того, щоб тебе засікли на смерть за непокірливість, я зроблю тебе прикажчицею, моєю жінкою (А. Кащенко);

[Водяник (гінцеві):] Бігтимеш до брами і назад. Коли не виграєш змагання, я батогами тебе засічу! (А. Шиян);

– В неділю на панщину! Помолитися не дають! – Та замовкніть лишень! Іван тепер – пан! Скаже, так засічуть на стайні! (М. Дашкієв);

Розумів [Звенигора], що треба охолонути, заспокоїтись і щось придумати, бо інакше Абдурахман і справді заб'є, засіче гарапником до смерті (В. Малик).

2. тільки 3 ос., док. Почати сікти (у 4 знач.), лити (про дощ).

Зранку весело грає сонце, веселить землю .. А під обід, гляди, війне холодний вітер, нахмариться, засіче в шибку косим дощем (Ю. Збанацький).

3. тільки недок., що, вет. Зачіпати на ходу однією ногою за іншу (про коня).

Рани в ділянці копитних п'ят зумовлені тим, що деякі коні “кують” себе або засікають ці частини ніг копитами чи підковами через недоліки екстер'єру, невміле чищення та погане кування (з наук. літ.).

4. перев. недок., що, с. г. Пошкоджувати молоді сходи рослин, стовбури саджанців і т. ін. унаслідок дефляції (у 2 знач.).

Пилові бурі майже щороку, особливо в безсніжні зими, навесні засікали посіви (з наук. літ.);

Сильні весняні й літні вітри переносять пісок на інші ділянки, засікають молоді лісові рослини, і вони гинуть (з наук.-попул. літ.);

– Хіба ж давно ще всі тут ґвалт кричали: піски йдуть, засипають посадки, вітри видувають і засікають посіви... Сахара! (О. Гончар).