затуманено

ЗАТУМА́НЕНО.

Присл. до затума́нений 2.

Ми .. взяли напрям на центральний острів, що затуманено синів на обрію (У. Самчук);

Вона повернула свою розбурхану голову за ним і витріщилася на нього затуманено. Що він плів, що він плів? (О. Кобилянська);

Гамалій уважно оглядав лампи. Нарешті він підняв голову й, затуманено оглядаючи професора крізь пенсне, рішуче заявив: – Ну, ясно, хтось погасив (М. Івченко).