захоплювач
ЗАХО́ПЛЮВАЧ, а, ч.
1. Той, хто незаконно, силоміць захоплює кого-, що-небудь.
При тривалому перебуванні в полоні заручник спілкується з захоплювачем, пізнає його як людину, починає розуміти його – виникає так званий стокгольмський синдром (з наук.-попул. літ.);
На акції протесту місцевих громад проти незаконних забудівель влада селища прийняла рішення на користь захоплювачів ділянок (з газ.).
2. Пристрій для захоплювання чого-небудь.
Трубчастий зразок монтується всередині вакуумної камери і кріпиться в захоплювачах за допомогою просторових шарнірних з'єднань (з наук. літ.);
У фрикційно-затискних захоплювачах системи важелів утримують вантаж силою тертя (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- захоплювач — захо́плювач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- захоплювач — -а, ч. Той (те), що захоплює кого-небудь або що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови