збагненність

ЗБАГНЕ́ННІСТЬ, ності, ж.

Стан за знач. збагне́нний.

Спеціальна термінологія правознавства з моменту свого створення отримує стійкість до змін, завдяки чому люди можуть бути упевнені в збагненності наміру (задуму) автора (з наук. літ.);

Збагненність – це та форма, в якій наука пропонує себе всім, і той шлях, яким може дійти до неї кожен (з наук. літ.);

Історію творять люди, в тому суть її осмислення, збагненності масової й індивідуальної діяльності та історичного і звичаєвого поступу (із журн.).