збадьорливо

ЗБАДЬО́РЛИВО.

Присл. до збадьо́рливий.

Сестра ще здалеку загледіла [Ягнича], підгукнула збадьорливо, заходь, заходь, не бійся, наші не б'ються!.. (О. Гончар);

Лежав [Порохін] увесь опухлий, з темними колами пiд очима, голубiв нiжними очима, якi дивилися на Андрiя ласкаво i збадьорливо. – Не падай духом, українцю, – насилу вимовляючи слова, сказав Порохiн (П. Загребельний);

Я мовби летів понад світом на невидимих крилах, був по вінця заповнений коханням, навіть поховальні дзвони в Онуфріївській .. церкві видзвонювали мені не сумно, печально, а збадьорливо й весело (Ю. Мушкетик).