збадьоріти

ЗБАДЬОРІ́ТИ, і́ю, і́єш.

Док. до бадьорі́ти.

– Так у коханні, Юрчику, нічого нового немає? – спитала вона раптом. – Не тільки в коханні, Марто, – почав він, збадьорівши, – але й у жодному людському почутті (В. Підмогильний);

Від тютюну розпогодилося йому в голові, прочистилося, і він збадьорів (Валерій Шевчук).