збезумитися

ЗБЕЗУ́МИТИСЯ, млюся, мишся, док., рідко.

Стати безумним (у 1 знач.); збожеволіти.

Як нап'ється горілки – збезумиться чоловік (Сл. Б. Грінченка);

Прости, батеньку, не гнівайся, я вчора п'яний був, збезумився (П. Чубинський);

[Егеон:] Як не збезумивсь я від страху смерті, То бачу сина Антіфола й Дромйо (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me