збезумілий

ЗБЕЗУ́МІЛИЙ, а, е, рідко.

Дієпр. пас. до збезу́міти.

Складні естетичні пошуки можуть дозволити ті, що мають банківські рахунки, а не тиснуться у панельних нірках, як збезумілі горобці (С. Процюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збезумілий — див. дурний Словник синонімів Вусика