збочений

ЗБО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Який має збочення у поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. (про людину).

– Він відразу ж почав плакатися мені в жилетку, твердив, яка .. жорстока, безсердечна, збочена [Маргарита] (О. Авраменко, В. Авраменко);

Мистецький проект відображає світогляд художника, навіть коли він трішки збочений (з газ.);

// перен., рідко. Який має збочення у своєму розвитку.

Ти в зерно природи Увiгнав по лiкоть шприц, Щоб нагодувать народи Хлiбом збочених пшениць (Б. Олійник).

2. Який характеризується збоченням (про вдачу, поведінку і т. ін.).

Романтики, а найбільше Жорж Санд та найновіші декадентські поети й повістярі найбільше припадали до її [Настусиної] нервової, мрійної, випещеної, трохи збоченої вдачі (І. Нечуй-Левицький);

Метод психоаналізу у вивченні натовпу дає змогу через поняття збоченої сексуальної поведінки відповісти на питання про характер взаємин, що об'єднують людей у масу (з наук. літ.);

// Який сприймає, характеризує, відображає і т. ін. що-небудь у викривленій, спотвореній формі.

Любителем збоченого відео виявився вже підстаркуватий чоловік (із журн.);

Хоч би що він робив, усе позначене його внутрішнім безкультур'ям, неуцтвом, комплексами та збоченими уявленнями (з газ.).