збоченець
ЗБО́ЧЕНЕЦЬ, нця, ч.
1. Той, хто має збочення (у 2 знач.).
– Як ви могли сподіватися, що я покриватиму вашу розпусту! .. Я не потерплю біля себе збоченців (О. Авраменко);
– Не чіпай моїх речей, – ображалась вона, – не чіпай їх і не копайся в моїй валізі, збоченець (С. Жадан);
– Ти віриш, що Катерина могла влаштувати таке собі шоу для збоченців? Вона ще, мабуть, у ляльки грається... (Люко Дашвар);
Перспективного талановитого спеціаліста кидають до в'язниці на поталу справжнісіньким збоченцям, які тільки й уміють, що безжально відбивати нутрощі (із журн.).
2. перен. Той, хто збочує (у 3 знач.), відхиляється від правильного або загальноприйнятого напрямку в поведінці, діяльності, поглядах.
Людина, яка пробує вмістити в собі мистецтво свого народу за тисячу років, неодмінно вибивається з нормального сприймання, це вже якийсь збоченець, якась аномалія (П. Загребельний);
Йому вигідно прикидатися маргіналом і збоченцем, хоч сам він живе банальним міщанським життям (із журн.).
Значення в інших словниках
- збоченець — збо́ченець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- збоченець — див. легковажний Словник синонімів Вусика
- збоченець — -нця. Людина, чия поведінка, діяльність, погляди відхиляються від правильного або певного напрямку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збоченець — збоче́нець → зберезьнік (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт