зверхниця
ЗВЕ́РХНИЦЯ, і, ж.
Жін. до зве́рхник.
Я ж, покинута, ридаю і слізьми зрошаю діл, І страждаю, божевільна, і не маю більше сил. Смерть про мене вже забула! Доля – зверхниця всіх діл! (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);
Імператор не визнав Ольгу християнкою: він вітає княгиню як язичницьку зверхницю (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me