звинувачування

ЗВИНУВА́ЧУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. звинува́чувати.

Політичний радикалізм вирізняє різка (справедлива й несправедлива) критика владних структур, звинувачування в нерішучості, повільності, помилковості дій (з наук. літ.);

Одним із пропагандистських прийомів москвофілів стало звинувачування українських діячів як нібито причетних до репресій австрійських каральних органів (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звинувачування — звинува́чування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. звинувачування — -я, с. Дія за знач. звинувачувати. Великий тлумачний словник сучасної мови