звинувачувач
ЗВИНУВА́ЧУВАЧ, а, ч.
Те саме, що звинува́ч.
Обравши шлях мандрівного проповідника, Т. Мюнцер швидко завоював популярність як бунтар, викривач, звинувачувач багатіїв (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me