звинувачувач

ЗВИНУВА́ЧУВАЧ, а, ч.

Те саме, що звинува́ч.

Обравши шлях мандрівного проповідника, Т. Мюнцер швидко завоював популярність як бунтар, викривач, звинувачувач багатіїв (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me