звукобачення
ЗВУКОБА́ЧЕННЯ, я, с., фіз.
Отримання за допомогою звуку видимого зображення об'єкта, який перебуває в оптично непрозорому середовищі.
Звукобачення базується на проникальній здатності звуку і особливо ультразвуку та їх візуалізації (з наук. літ.);
За допомогою звукобачення можна виявити тверді тіла і газові пузирі у рідинах і живих тканинах, а також тріщини і пустоти в оптично непрозорих твердих тілах (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звукобачення — звукоба́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- звукобачення — -я, с. Метод інтроскопії, за якого зображення об'єкта, не видимого неозброєним оком, одержують за допомогою напрямленого ультразвуку. Великий тлумачний словник сучасної мови