звукотерапія

ЗВУКОТЕРАПІ́Я, ї, ж.

Застосування звуків у лікувальних цілях.

Терапевтичний ефект звукотерапії базується на частотному коливанні різних звуків, які резонують з окремими органами, системами або всім організмом людини (із журн.);

Звукотерапія має ряд напрямків: музикотерапія, словотерапія, лікування звуками природи (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me