звукотерапія
ЗВУКОТЕРАПІ́Я, ї, ж.
Застосування звуків у лікувальних цілях.
Терапевтичний ефект звукотерапії базується на частотному коливанні різних звуків, які резонують з окремими органами, системами або всім організмом людини (із журн.);
Звукотерапія має ряд напрямків: музикотерапія, словотерапія, лікування звуками природи (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me