згомоніти
ЗГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм., рідко.
Сказати, промовити.
Маруся їй осміхнулась: “Ні за віщо дякувати, – згомоніла, – я правду свою тобі кажу” (Марко Вовчок);
Гість повернув до тивуна своє люто стомлене, аж дремливе [дрімливе] обличчя і згомонів почерез широку осмішку: – Ваш син живий (К. Гриневичева).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me