1. Словник української мови у 20 томах

здихання

ЗДИХА́ННЯ¹, я, с., розм.

Дія за знач. здиха́ти.

Після пожежі на складі поролону повідомляють про масове здихання риби (з газ.);

Він [колишній учитель гімназії] живий ще, він ще кричить, але майбутнє його – здихання. Та він і так уже мертвий, як та латина, що тільки дідькові потрібна (В. Підмогильний).

ЗДИХА́ННЯ², я, с, діал.

Те саме, що зітха́ння.

Скажи, орле, що я тут працюю: моє працювання – тяженьке здихання... (П. Чубинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здихання — здиха́ння 1 іменник середнього роду вмирання здиха́ння 2 іменник середнього роду зітхання діал. Орфографічний словник української мови
  2. здихання — див. смерть Словник синонімів Вусика
  3. здихання — I -я, с. Дія за знач. здихати I. II -я, с., діал. Дія за знач. здихати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. здихання — Здиха́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. здихання — ЗДИХА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. здиха́ти¹. ЗДИХА́ННЯ², я, с., діал. Дія за знач. здиха́ти². Словник української мови в 11 томах