здовольнити
ЗДОВОЛЬНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., діал.
Задовольнити.
Розуму, – чув не раз я від учених, – ніяк не можна здовольнить (Сл. Б. Грінченка);
Нічого Бога гнівити, – усім Бог здовольнив (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- здовольнити — здовольни́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- здовольнити — Здовольни́ти, -ню́, -ни́ш гл. Удовлетворить, удовольствовать. Розуму, — чув не раз я од учених, — ніяк не можна здовольнить. О. 1861. VII. 15. Нічого Бот гнівити, — усім Бог здовольнив. Г. Барв. 424. Словник української мови Грінченка